Як читати про азіатів і не зійти з розуму

2018-08-04 · 10 minute read

Одного разу заходжу у твітер і почав заздрити одному інвестору, але не тому, що той гівнюк інвестор, а тому що той гівнюк написав, що не читає книги від початку до кінця. А що ще гірше, так що він може відкрити на темі, яка його цікавить, почитати і закрити! Я поки вкладаю це в голову, а наступні 3 книги вже тут. Погнали?

Із третього світу в перший: Історія Сингапуру 1965-2000

singapore.jpg

Про що книга

35 років Сингапуру, точніше набагато більше, історії там на 60 років, а основний розвиток припав на 65-ий і нульові, коли їм заборонили називатися країною третього світу (уявляєте? Вони цього хотіли, тому що для таких країн є бонуси)

Це одна із трьох найпопулярніших книг Лі Куан Ю про те як маленька країна на сході Азії обігнала Великобританію по ВВП бувши її колонією. Загалом, книга величезна, просто велитенська. Якщо ви бачили автобіографію Шварца, саме та велика книга, яку ти боявся\боялась брати в руки у книгарні, тому що важка, то книга про Сингапур - ще більша. Я читав її майже 4 тижні і найдивніше, те що автор записував усіх з ким коли-небудь спілкувався, про що спілкувався, які у них хоббі, чим захоплюються їхні сім”ї, та чорт, сам Кернегі втомився би писати стільки про своїх друзів.

То про що там?

Повний опис шляху від розбитої комуністичної країни, до одного із світових бізнес центрів. Звучить засильно? Так, особливо, коли вони зрозуміли, що світова фінансова система простоює 3 години, поки Нью-Йорк спить, а Токіо ще не прокинулось. Що зробили? Взяли і відкрили фін. операції через сво країну, але до цього ще далеко. Все по порядку.

Перша велика проблема Сингапуру - сусіди-комуняки, друга велика проблема - адекватні британці не хочуть більше тримати свою армію поряд і виводять її через 5-7 років. Якщо ви думаєте, що фігня, то для країни з населенням із китайців, індусів та малайців, разом у кілька мільйонів - створити дієздатну армію - щось неймовірне. І це все випадає у момент розквіту Ізраїлю, коли їх ніхто не хоче знати та бачити, але армія у них настільки крута, що не попросити їх про навчання - помилка.

Із усіх проблем, через які вони пройшли, назву кілька, які приходять в голову: комунізм, революції, різні раси, безробіття, відсутність пенсій, ніякої страховки, жахлива освіта 3-ма мовами, холодна війна, конфлікти між островами та Австралією, небажання брати заміж розумних дівчат та безліч інших.

Які враження?

Знаєте, я ніби прочитав історію усього світу із точки зору Азії і вона була набагато кориснішою ніж історія Європи до 19 століття. Чому так багато інформації дають, про те що було давно і неправда - не зрозуміло.

У мене навіть був невеликий шок. Якщо ви погуглите “Сингапур - тоталитаризм”, то вам викине купу статтей із ЖЖ, де пишуть про те як він поставив після себе свого сина, як там б”ють палками людей, як забороняють розмножуватись людям без вищої освіти та стоять зі свічками, щоб все вийшло (чи зайшло, не зрозуміло кароч). А коли прочитаєш книгу, стає простіше: 1) Лі ставав прем”єр міністром кожен раз чесно, кілька разів майже програв комуністам 2) Усі закони і рішення прийняти після консультації із світовими лідерами думок та накладені на місцевий менталітет 3) син став прем”єр міністром тільки тому що дуже захотів, а саме: - закінчив кембрідж із у два рази вищими балами ніж у другого студента після нього, що було першим випадком - служив у армії і був до цього генералом (можна було і не йти у політику) - виграв на виборах у людини, якого консультував його батько - можете почитати і знати ще причин, їх було достатньо

Мені дуже сподобався підхід Куана до роботи і рішень, які він робив. Кілька прикладів:

  • їздив сам на зустрічі із власниками великих компаній, щоб розповісти, чому потрібно робити інвестиції у його країну
  • вважав, що економіка залежить від бажання кожного у результатах своєї роботи і найкращої винагороди за свою роботу, тому робив все, щоб у кожного був свій дім і сбережння на старість
  • пам”ятники комунізму все таки зносили, але він вважав, що це історія, і чому б не залишити, адже пам”ятники ще нікого не вбивали (ну хіба що коли падали)
  • реально впливав не селекцію серед своїх громадян і писав так: “Якщо наші чоловіки, хочуть щоб їхні діти були такими ж розумними як і вони - чоловіки потрібні вибирати не менш освічених жінок”. Основна проблема була в тому, що малоосвічені люди плодилися швидше ніж освічені і рівень розвитку нації стрімко падав.
  • співчував і намагався втримати талановитих людей у місці де вони народилися. Я маю на увазі і інші країни, які втрачали людей, він просив президентів робити все, щоб люди не тікали, а працювали заради країни
  • просто заборонив жуйки, коли порахували, що відривати їх від асфальту і інших поверхонь дорожче ніж прибуток від податків на їх продажі
  • вирішив що трішки п-здити людей, які вживають наркотики, займаються вандалізмом є набагато ефективнішим ніж штраф чи тюремні вечори. (і того 15-ого американця від-здили 5 разів палкою, тому що о-уїв, так написано в законі і не дали спуску, тільки тому що не свій і ще малий)
  • сотні і сотні інших рішень, які є нереально раціональними

Що запам”яталося

Крім кількох прикладів вище, я здається можу ще годину розповідати про всі ідеї та шляхи вирішення типових проблем були вибрані у Сингапурі. Звичайно, не все було ідеально та Лі робив багато помилок. Але які б помилки не були, за 35 років вони обігнали всі країни за швидкістю розвитку і були вигнані із статусу країни 3-ього світу. При цьому варто розуміти, що працювали всі, вся країна, а не тільки закони.

Цікавою ідеєю було введення податків на медичну страховку поступово, спочатку 1.8%, через рік - 2.6%, потім 3.2%, потім 4.4% і так до ~20%. Це зробили для того, щоб люди відчували податки якнайменше і могли підлаштуватися під зміни та відчути вплив реформ.

Цілі перепланування міста, коли один район переносили у інше місце, щоб зручніше перебудувати систему водопостачання, перенести бізнес центри та увесь маленький бізнес.

Проблема із пошуком хороших людей у правління та алгоритм за яким вони вибирали їх, а саме - ‘helicopter vision’, характеристика, яка дозволяла людині бачити проблеми в широкому контексті і виділяти критичні речі.

Цікаві історії розвитку сусіднії країн, про комуністів у В”єтнамі із програшем штатів, перевибори у Великобританії, дивну культуру Японії та жахливі речі, які вони робили із сусідами, історія холодної війни із боку залежних країн Азії (а виявляється Хрущов був розумною людиною, яка справді намагалася побудувати успішну країну).

Якщо коротко - то книга дуже крута, я б казав маст-хев, для кожного політика або того, хто захоплюється історією. Вона і справді велика та дуже-дуже-дуже детальна (гірше ІКЕІ), тому заради задовлення її не почитаєш, але мені сподобалась.

Mom Test Book

mom-test-book.png

Про що книга

Для мене - це невеличка збірка способів валідації ваших ідей. Смішна назва так? Чому саме така? Тому що з якою б ідеєю ви не прийшли до мами - вона її підтримає і ваше завдання зробити так, щоб можна було перевірити ідею з мамою. На цьому історії про батьків у книзі закінчуються і йдуть легкі та влучні поради які запитання задавати, звідки збирати дані, яка різниця між тими “Точно куплю” і тими хто купує, чи потрібний вам процес і тд. Всього у ній біля 200 сторінок і читається за вечір - тому “рібяткі” маст хев, якщо у вас бувають ідеї.

Крім того як валідувати ідеї, можна отримати кілька хороших порад у спілкуванні та фільтруванні інформації. Як на мене, те, настільки людина вміло фільтрує вхідну інформацію напряму впливає на якість її життя. Тому книга - важлива.

Які враження?

Враження - жахливі! Чесно, жахливі, тому що я почав відсіювати геніальні ідеї. Знаєте, от думаєш - мега, новий убер, зараз прогнеться ринок будинків, розійдуться річки і дощ перестане йти, а потім читаєш книгу і розумієш, що нафіг нікому не потрібна твоя вирішувалка алгебрагічних рівнянь для котів, краще випустити ще одні консерви “Котик-лінивий животик”.

Друге цікава штука - це про відношення із клієнтами. Клієнт завжди правий і якщо сказав, що купить - значить купить. Міфи, які швидко руйнуються, як тільки приходиш і продуктом. А що якщо трішки продавити? Додати впевненості для того, щоб купити сервіс? Можливо? Саме тут вам і розкажуть.

Що запам”яталося

Запам”ятався випадок про електронну книгу рецептів. Наприклад, як думаєте, була б корисною? Звичааайноо.. А тепер, коли ви останній раз користувалися книгою рецептів? Серйозно? Гугл чи та велика книгу, яку хлопець/брат/сусід подарував давним-давно?

Про валідацію, краще запитувати не про ти чи потрібна проблема, а ті, запитання, які дозволять зрозуміти чи: а) проблема існує б) проблема важлива для клієнта в) він щось намагався зробити щоб її вирішити г) вже шукав рішення і можливо щось знайшов

Якщо на всі типи запитань відповідь задовільна - значить теоретично продукт зможе приносити прибуток. В іншому випадку - ви вирішуєте проблеми, яких не існує або ті, які ви створюєте.

Marcus Aurelius Meditations

marcus-aurelius.jpg

Про що книга

Був значить такий собі маленький Antoninus, а точніше Маркус, коли йому сказали, знаєш, Antoninus, сина у мене немає, хочеш бути імператором? Тільки тоді я тебе буду називати Маркус. Ну як ви зрозуміли, Antoninus Маркус був не проти і сказав “Називайте мене як хочете, дайте тільки червоний плащ”.

Ауреліуса багато воював, багато думав і багато писав. Писав він для того, щоб потім читати (геніально так? Хто зараз так робить? Ну наприклад Лі Куан Ю). Відомий він тим, що крім імператорства є одним із практикуючих філософів стоїцизму. Якщо ви школу не закінчували, то крутий він ще тим, що все своє життя переслідував християн (хоч хтось їм дупу надер після смерті Іісуса).

Книга, про те як жити щасливе життя, а в основному квінт-есенція пізнього стоїцизму - течії, яка коротко звучить так: “Існує тільки природа, свідомість та мораль”. Можливо я помилився із точним визначенням філософії, але з мого розуміння, це щось середнє між егоїзмом та будизмом. А саме:

  • Свідомість (логіка) складається із вміння розмовляти і сперечатися
  • Природа (фізика) - світ єдиний живий організм і закони фізики ніхто не відміняв
  • Мораль (етика) - всі ми єдине суспільство, яке буде жити на благо тільки, якщо всі будуть егоїстично розвиватися не псуючи життя іншим.

Якщо чесно, всі три компонента у мене пройшли повз вуха і ніяк не передають думок, які закладені у книзі. Якщо вам потрібна цитатка для пабліку - книга саме для вас.

Які враження?

Якщо чесно, то книга нагадує роздуми семикласника, який вирішив стати філософом, в чому, в принципі, різниці не багато. Але! Хоча ідеї й забувається легше ніж дата народження дівчини, багато думок є справді вартими уваги (особливо якщо ви до них ще не дійшли).

Спочатку він розповідає який він вдячний, що йому пощастило так, потім розповідає як не здаватися пихатим і як терпіти негідних людей, але закінчує завжди влучними цитати, якими швидко реабілітується. Наприклад: “Перестань п-дити. Роби” або “Ти вартий не більше ніж твої амбіції” чи “Роби будь-що ніби це остання річ, яку ти робиш в житті”. І таких ціла книга. Чому цитата книг? Тому що так він думав, так і записував, а записував, щоб перечитувати і переконуватись в тому, що думає він так постійно і думаю так як хоче. Загалом цікава філософія, я перечитаю ще раз.

Що запам”яталося

Запам”яталось мало що, якщо чесно. Це одна із тих книг, де забуваєш перші 100 сторінок, ще до того як прочитав 110-у. Тому я читав, слухав, слухав і читав. І прочитаю ще раз.

Найголовніше, як на мене, це не запам”ятати купу цитат чи історію Маркуса, а зрозуміти чому він так думав, чому приходив до таких висновків і як він намагався прожити своє життя. Дуже сподобалась ідея про те заради чого варто жити, як ставитись до інших людей та чому важливо жити сьогодні.

Розповідати не хочеться, тому що, як на мене, цінність книги втратиться, адже перефразувавши думки - оригінальний посил втратиться.

Читати чи ні - вирішувати вам, як на мене це лише 2 дні читання або 4 години аудіокниги. Матеріал вартий того, якщо вас все бісить, навколо одні не такі люди і роблять все не так. Стоїцизм вам у таблетках.